Нить  Ариадны

сайт для учителей русского языка и мировой литературы

Категории раздела
Календарь
«  Сентябрь 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930

Офіційні сайти
 Міністерство освіти і науки України  Інститут інноваційних технологій і змісту освіти  Департамент освіти, науки та молоді Миколаївської облдержадміністрації  Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти  Управління освіти Миколаївської міської ради 
 Миколаївський науково-методичний центр управління освіти Миколаївської міської ради
Інформаційні сайти Освіта . UA  Освітній портал Педагогічна преса  
 Сайти методистів Слово-диво сайт для вчителів української мови та літератури   Проект Поет духовної свободи  Кліо - Миколаїв сайт для вчителів історії, права та етики
 
 На допомогу вчителям та учням  Форум педагогічних ідей УРОК  Журнал ВІДКРИТИЙ УРОК  Репозитарій навчального контенту  Шкільні підручники та посібники

Статистика 
 
 


 

Педагогічна читальня

Імідж учителя, або психологія одягу

«Що у вас за вигляд? Негайно перевдягніться!». Мабуть, хоч раз у житті кожний учитель отримував подібного характеру зауваження від директора школи. Так, директор не може вам заборонити виражати власні погляди, але, погодьтеся, школа - це далеко не те місце, де треба показувати весь вміст вашого гардеробу та хвастатись останніми модними придбаннями.

«Небезпечний» для кар'єри одяг

«На замітку працюючим жінкам. Будь ласка, уникайте вдягати на роботу такі речі: занадто відверті й занадто звабливі сукні та спідниці, міні, топи з відкритим животом, брюки з низькою посадкою, спідниці, блузки та брюки, що обтягують фігуру, одяг, що занадто високо піднімається (опускається), коли ви сидите, усе прозоре». Таку інструкцію отримала 36-річна адвокат М. Келлі на своїй новій роботі. Розцінивши ці вимоги до свого гардероба як дискримінацію, вона спробувала заперечувати і... її звільнили! І це відбулось у демократичній Америці! Відповідність корпоративному дрес-коду виявилась для компанії настільки важливою, що вона без коливань розсталася зі співробітницею, не готовою прийняти встановлені правила.

Слід визнати, що всі вищезазначені «претензії» до жіночого одягу є досить розповсюдженим явищем як в офісах, так і в державних установах. Але повернемось до школи. Хоча офіційного дрес-коду в загальноосвітніх навчальних закладах не встановлено, існують певні правила, що «можна», а що не «можна» вдягати. А ось чи дотримуватись цих правил, вирішувати вам. Авжеж, активно протестувати проти подібного втручання в особисте життя треба. Однак чи впевнені ви, що ваш протест не закінчиться фіаско?

Зовнішність як «візитна картка» вчителя

Питання зовнішнього вигляду вчителя не нове, проте його актуальність з роками не зникає. Щороку до школи приходить працювати молодь, яка щойно закінчила педагогічні ВНЗ та коледжі. Там їх учили, що «...зовнішність учителя - складовий елемент педагогічної техніки, яка у свою чергу є структурним компонентом педагогічної майстерності. З огляду на це, очевидна пряма залежність між цими поняттями». Усе це добре відомо і зрозуміло, але сьогоднішнє покоління не хоче бути «як усі», прагнучи демонструвати свою індивідуальність.

Вірите ви чи ні, проте перше враження завжди існує. Дослідження підтверджують, що в 75 % випадків перше враження є вірним. Загальновідоме прислів'я стверджує: «Зустрічають по одягу, а проводжають по розуму». Що запам'ятовується при першій зустрічі з незнайомими? Так, зовнішній вигляд. Безперечно, набагато важливішим уважається розум, але все ж одяг визначає те, що про вас подумають інші люди та яке враження ви на них справите.

Зовнішній вигляд учителя запам'ятовується учням відразу, як вони побачили його вперше, і це враження з часом дуже важко змінити. Не секрет, що діти хочуть мати вчителя із приємною зовнішністю, елегантно одягненого, охайного, з привабливим макіяжем, модною зачіскою та хорошими манерами. Від учнів початкових класів нерідко можна почути, що в них «найкрасивіша» або «найкраща» вчителька. У підлітковому віці учні звертають не менше уваги на це питання. Але якщо в початковій школі все це сприймається простіше, то у старшій школі вчитель, одягнений за модою 80-х років, може викликати до себе зневагу з боку своїх учнів. Тому, постаючи перед класом, учитель має бути впевнений, що він має гідний вигляд.

Зовнішній вигляд передбачає бездоганність у кожній деталі: акуратна зачіска, незухвалий одяг, начищене взуття, неяскравий макіяж, елегантність тощо. У зовнішньому вигляді також важлива міра, нічого не повинно бути «занадто», якщо лише відсутність міри не є способом привернути до себе зайву увагу та «запам'ятатись». Зовнішній вигляд залежить від кожної окремої особистості, саме тому вчительський імідж може бути як позитивним, так і негативним.

Що сьогодні вдягти на роботу?

Це далеко не просте запитання постає перед нами щоранку, а відповідь на нього залежить як від матеріальних можливостей, так і від смаку, стилю, погодних умов і звичок окремої людини.

Ідеальною формою одягу для вчителя є така, що сприяє зосередженню уваги учнів не на вивченні деталей одягу, а саме на засвоєнні матеріалу. Таким одягом може бути діловий костюм (з латинської «костюм» означає «спосіб життя»), що підкреслює професійні, особисті якості й офіційність стосунків з учнями. До ділового костюма відносять піджак зі спідницею або брюками та блузку.

На жаль, не завжди заробітна платня вчителя дозволяє йому пристойно вдягатись і купувати дорогий діловий одяг, адже витрачати значні суми на постійне оновлення гардеробу готовий далеко не кожний, так само як і носити протягом цілого року один і той самий костюм. Ось і виходить, що більшість жінок давно перестали приділяти увагу офіційності та стильності власного вбрання, вибираючи в одязі перш за все зручність, доступність і практичність.

Культура одягу має не менше значення, аніж культура поведінки. В одязі завжди мають бути присутні чистота й охайність. «Я не допускав у клас учителя, якщо він був неохайно вдягнений. Тому в нас стало звичкою ходити на роботу у кращому костюмі. І я сам виходив на роботу в найкращому своєму костюмі, який тільки в мене був», - писав А. Макаренко. Звісно, охайність у житті ще нікому не завадила.

Іншими словами, одяг є певною візитною карткою вчителя. «Одяг і одягає, й відкриває людину», стверджує відомий афоризм. Він повинен бути зручним і в той же час не суперечити загальноприйнятим вимогам пристойності. Психологія одягу розглядає оформлення зовнішності як багатовимірну інформацію про особу. При формуванні першого враження про особу одяг є найважливішою складовою, оскільки, як правило, він сприймається оточуючими як знак привабливості або непривабливості.

В одязі найбільш інформативними є три речі: ціна, стиль і колір. «Упізнати» якісний та модний одяг може кожний, навіть якщо він і не розбирається в останніх модних тенденціях. У російській традиції ахроматичні кольори, такі як чорний, білий та сірий, піднімають статус особи в очах оточуючих, а яскрава кольорова гама, навпаки, може впливати на якість засвоєння матеріалу класом, привертаючи увагу виключно до зовнішнього вигляду вчителя. Вибираючи пастельні, спокійні кольори, ви можете бути впевнені, що увага буде сконцентрована саме на викладенні вашого матеріалу.

Отже, удало підібраний гардероб допоможе своєму власнику не тільки справити сприятливе враження на оточуючих, а й підкреслить його професійні та особисті якості.

Кілька порад, яких варто дотримуватись учителю

Безперечно, зовнішній вигляд залежить від окремо взятої особистості. Але не слід забувати, що вчителі - це зразок для наслідування, тому їх зовнішній вигляд має бути бездоганним у всіх відношеннях. Адже вчителю, а особливо молодому, учні надто важко вибачають будь-які недоліки. Запропоновані рекомендації, знайдені на одному із сайтів, допоможуть вам запобігти помилкам, які нерідко зустрічаються в реальному житті.

  • У гардеробі вчителя не має бути ультрамодного одягу, незвичайний фасон якого відволікає увагу учнів, а також убрання занадто яскравих тонів, що стомлює та дратує дітей.
  • Не варто навіть молодому вчителю з'являтись у школі в шортах.
  • Не втрачайте почуття міри: навчіться чітко визначати, коли необхідно вдягати класичний костюм, коли робочий халат, святкову сукню, а коли - светр і джинси.
  • Не перетворюйтесь на «синю панчоху», тобто носіть той одяг, що вам до вподоби й до лиця: естетично витриманий, модний, елегантний.
  • Не захоплюйтеся сіробуденним одягом.
  • Не забувайте, що одяг завжди має бути охайним, чистим, відпрасованим, зручним і не заважати працювати з класом.
  • Не носіть тривалий час один і той же одяг. Варто якнайчастіше «оживляти» його, комбінувати, прикрашати.
  • Не носіть взуття босоніж, на високих підборах, бо їх стукіт відволікає увагу учнів і, крім того, швидко стомлюються ноги.
  • Не знаходьтесь у приміщенні в теплих чобітках.
  • У жодному разі не перебувайте у приміщенні школи в головному уборі. Це стосується як чоловіків, так і жінок.
  • Не забувайте, що довге розпущене волосся заважає під час роботи з учнями.
  • Неприпустимо вчителям-чоловікам приходити до школи неголеними.
  • Не експериментуйте надмірно зі своїм волоссям, аби химерні зачіски та часті зміни кольору не відволікали уваги учнів.
  • Не рекомендується прикрашати себе занадто дорогими та яскравими коштовностями чи біжутерією, які, до того ж, заважають працювати та спілкуватися з учнями (довгі сережки чи намисто, каблучки на пальцях, «музичні» прикраси).
  • Не варто користуватись дезодорантами, туалетною водою чи одеколоном з різким, сильним запахом.

Більшість вітчизняних фільмів закріпили в нашій свідомості образ учителя, який у своїй скромній сукні чи костюмі цілими днями проводив у школі. Сьогодні слово «скромний» не зовсім підійде до того, що носять деякі вчителі, адже більшість із них намагаються «не відставати» від модних тенденцій. А сьогоднішню моду аж ніяк скромною не назвеш. Ось і виходить, що всі начебто розуміють, що існують певні канони, що «варто», а що «не варто» вдягати, ідучи на роботу, але дотримуються їх далеко не всі. Але вчителю, взявши на себе відповідальність вихователя, не слід забувати, що кожної хвилини він є зразком для учнів навіть через свій зовнішній вигляд. А яким буде цей зразок і як вас запам'ятають учні - залежить лише від вас.

Автор: В. Зінченко

  1. Прес-конференція Міністра освіти і науки України Лілії Гриневич (22 лип. 2016 р.)
  2. Стаття на педагогічну тематику. Самостійна робота як засіб розвитку самоосвітньої компетентності учнів
  3. Сучасні вимоги до практичного навчання студентів іноземної мови
  4. Управління навчально-виховним процесом та підвищення фахового рівня педагогів щодо реалізації вимог формування ключових і предметних компетентностей школярів в умовах впровадження Державного стандарту початкової загальної освіти та Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти.
  5. Збірка тренінгів з педагогічної майстерності “Вчитель- вічний учень”
  6. Психолого-педагогічний семінар з елементами флештренінгу “Вплив успіху вчителя на розвиток життєвої компетентності учнів”
  7. Учнівська конференція для учнів 10-11-х класів “Право на освіту. Пам’ятка для абітурієнта”
 
 
 
 
 

Вчитися ніколи не пізно. Знакові моменти

Бизнес-тренер и лектор Наталья Грэйс в своей книге «Законы Грэйс» очень точно выделила одну вещь, которая с самого детства программирует нас на бедность.

И назвала её «Закон Генетической Нищеты».

Об этом стоит прочитать каждому:

«В детстве дома у одноклассницы мы часто прыгали на диване, пока не видели взрослые. Нас очень радовали пружины, местами совсем близко подходившие к поверхности; приводила в восторг пыль, которая клубами летела из дивана от наших прыжков. Когда спустя двадцать лет я зашла к своей подруге детства, то в ужасе увидела в углу всё тот же диван, на котором мы когда-то прыгали. Он не сильно изменился, насколько я могла помнить, но теперь я была потрясена нищетой и убогостью обстановки. Я мысленно подсчитывала, сколько могла стоить покупка нового дивана, замена засаленных стульев, зеркала, разбитого и заклеенного обёрткой от шоколада. Пока мы говорили, в воображении я белила потолок и меняла обои. Мне хотелось вымыть окна, обсиженные мухами, повыкидывать палки и картонки, торчащие из-под дивана, битый цветочный горшок, обвязанный чулком. «А что, если плохо с деньгами?» – подумала я… Но мозг сопротивлялся и предлагал мне купить хотя бы недорогой клейкой плёнки под цвет дерева и оклеить ею стол. Куда бы я ни посмотрела, мой взгляд натыкался на какую-нибудь поломку, грязь, пятна и мусор. Мозг вдруг сказал мне: «Как ты думаешь, почему рядом с нищетой всегда грязь?» Я вам теперь такой же вопрос задаю. Даже если заменить слово «всегда» на «практически всегда» или «частенько», то легче от этого не делается. Грязь – это проявление не безденежья, а менталитета. Вдумайтесь: грязь – это проявление соответствующего менталитета. А поскольку грязь и нищета – соседи, то и нищета – это своеобразный менталитет. Да, нищета находится в немытой голове.

В школе у меня была потрясающая учительница по литературе – Тамара Григорьевна, незаурядного ума, очень проницательная женщина. Она как-то обронила фразу, которую я запомнила на всю жизнь. Кто-то спросил её, что значит мещанство, и она ответила: «Мещанство означает пить из старой облезлой кружки, когда новая в серванте стоит». Так принято во многих русских домах: на чёрный день деньги отложены, на белый день чашка новая в серванте стоит, только белый день наступает редко, а чёрными заполняется вся жизнь. Кто живёт ожиданием будущего, для того оно никогда не наступает. И тогда я поняла это: стыдно быть нищим; стыдно быть грязным. Стыдно иметь в голове разруху, которая неизбежно отражается и на жилище, и на менталитете детей.

Знаю одну женщину, которая больше двадцати лет копила деньги, чтобы купить дачу. Она одна воспитывала двух дочерей. Девочки жили впроголодь, на одних кашах, и старшая из них рассказывала мне, как ей было стыдно выходить во двор в старых вельветовых брюках с залатанными коленями. Девочка росла, и с каждым годом волшебным образом росли её брюки. Сантиметр за сантиметром разворачивалась подвёрнутая снизу ткань. Она была не такой вылинявшей, как вся остальная штанина, и это выдавало нищенские хитрости. Видимо, отсюда пошло выражение: «Голь на выдумки хитра». Не стоит рассказывать, что система в государстве не позволяет достаточно зарабатывать. Я не систему ругаю, а гниль в мозгах. На одни и те же деньги можно выглядеть достойно или нищенски. Когда мать, наконец, купила дачу, обе подросшие дочери не имели к этой даче ни малейшего интереса, но бесконечно упрекали мать в том, что она не научила их, что значит быть женщиной. У девчонок сформировался комплекс золушки. Они, привыкшие видеть протёртые кресла и старую посуду, облезлые полотенца и пальто семилетней давности, впоследствии, став взрослыми, боялись тратить на себя деньги. Всякий раз, когда они что-то покупали, у них портилось настроение: они словно чувствовали себя недостойными новых хороших вещей. Это, друзья мои, называется двумя словами: генетическая нищета. Она уже в сознании, в клетках, в крови, в костях.

Дети, которые видят облезлые углы, подсознательно программируются на нищету. Уже в подростковом возрасте они начинают осознавать её тяжесть. Ещё Антон Павлович Чехов отмечал, что облезлые стены и грязные коридоры дурно влияют на способность студента к обучению. Грязь и нищета подавляют человека, привычный вид убогой обстановки программирует быть неудачником. Вы могли бы возразить мне, что ненависть к нищете стимулирует некоторых людей развиваться и зарабатывать деньги, но я вам отвечу, что куда большее количество людей ломается под непосильным бременем бедности. У слов «беда» и «бедность» один корень. Гоните прочь от себя беду. Гоните прочь бедность. Как же мне нравится фраза: «Богатство – это состояние ума». Так вот, нищета – это тоже состояние ума».

Автор: Наталья Грэйс

Нова українська  школа

 

Більше творчості та автономії, менше бюрократії. Чи вдасться зробити шкільне навчання цікавішим та кориснішим?

Як і очікувалося, 18 серпня міністр освіти та науки Лілія Гриневич презентувала концепцію нової української школи. Навіть після поверхневого аналізу стає зрозуміло, що в разі втілення хоча б двох третин від задуманого та викладеного на папері Україна вже років за десять (якщо не швидше) отримає на диво освічене та свідоме покоління, яке щонайменше не смикатиметься у бік східних сусідів як пріоритетних партнерів та союзників. Змін дійсно має бути багато, але зараз варто виокремити головні нюанси.

Система шкільної освіти стане максимально схожою на європейську. Станом на 2016 рік лише в Україні та Білорусі функціонує 11-річна система освіти, що лишилася у спадок від Радянського Союзу. В інших цивілізованих європейських країнах тривалість отримання середньої освіти складає від 12 до 14 років. Міністр освіти пояснює необхідність збільшення тривалості навчання до 12 років просто: обсяг знань та інформації, яку отримує середньостатистичний український школяр, за останні десять років суттєво збільшився, тому необхідно провести перерозподіл навантаження.

Хор невдоволених батьків у відповідь начебто має почати жалітися на те, що родинні бюджети не зможуть безболісно потягнути зайвий рік "байдикування". Але варто зазначити, що кожне нове покоління так чи інакше стає все менш і менш самостійним у соціально-побутовому плані. Діти, що зростали у голодні дев’яності, цілком могли мати свій перший заробіток років у 16-17, а зараз навіть студент п’ятого курсу не особливо поспішає шукати собі навіть тимчасову і неважку роботу на літо, оскільки знає, що батьки все одно нагодують та забезпечать усім необхідним. Тому краще вже зайвий рік навчання, аніж справжнє байдикування.

Роль вчителя має докорінно змінитися. Чимало викладачів старої формації давно вже ставляться до своїх обов’язків з певною нецікавістю і зводять взаємодію з учнями до мінімуму. Вони обмежили свої функції монотонним читанням корисних нібито речей, які присутні у класі діти мають конспектувати слово в слово, та оцінюванням функціонування моторної пам’яті дітей, ефективність якої іноді є перебільшеною. На таких засадах, як відомо, далеко не заїдеш. І не дивно, що учні значно більше люблять та поважають педагогів, що викладають свої дисципліни у інтерактивному режимі та з вогником. Це правильний підхід, бо кожен учень в ідеалі має бути однаково задіяним у навчальному процесі.

В якості прикладу можна пригадати історію про викладачку основ безпеки життєдіяльності, що викладала у школі автора протягом чотирьох років. Вона навіть не вимагала вести конспекти, а просто вела діалог з класом і пояснювала максимально простою мовою корисні та цікаві речі. Більшість учнів, які пройшли через її руки, можна підняти серед ночі, і вони все одно розкажуть вам, що треба робити, наприклад, у випадку, коли людина зламала ногу у місцині, далекій від звичної нам цивілізації. Її попередниця, в свою чергу, проводила уроки виключно у формі диктанту і навіть оцінки за чверть виставляла виключно у відповідності до наповнення зошитів. Рівень знань умовного Василя Петренка її не цікавив абсолютно: можна було пропустити половину часу, виділеного на її предмет, але переписати конспект у однокласника і отримати відмінну оцінку. Так не має бути.

Навчальна програма відповідатиме вимогам часу. Гриневич та її підлеглі виокремили десять груп компетентностей, на яких буде ґрунтуватися нова шкільна програма. Список цей достатньо простий і передбачуваний:

- Спілкування державною (і рідною в разі відмінності) мовою

- Спілкування іноземними мовами

- Математична грамотність

- Компенентності в природничих науках та технологіях

- Інформаційно-цифрова компетентність

- Уміння навчатися впродовж життя

- Соціальні та громадянські компетентності

- Підприємливість

- Загальнокультурна грамотність

- Екологічна грамотність і здорове життя

Якщо керуватися саме цими десятьма пунктами, то можна передбачити появу у шкільній програмі нових навчальних дисциплін та факультативних курсів, які на Заході стали звичним явищем, але в наших краях практикувалися хіба що у деяких приватних школах. Особливо в цьому плані цікаві пункти 8-10, які до старої, радянської за своєю сутністю системи не мають жодного стосунку. Важливо і те, що вже у середній школі частина часу буде відводитися на вивчення предметів, які обрали самі учні. А викладачі під час створення навчальних програм матимуть змогу у розумних межах відхилятися від стандартів.

Нова українська школа отримає максимальну автономію. Зберіть сотню педагогів та запитайте їх про те, що вони найбільше не люблять у своїй професії. Відсотків 90 у відповідь обов’язково пригадає про паперову тяганину, яка звалюється на їхні голови двічі протягом навчального року. Саме заради полегшення вчительської долі міністерство освіти та науки має намір запровадити електронний документообіг. Ця дрібна, здавалося б, реформа на практиці зекономить купу часу та енергії.

Мають змінитися і принципи фінансування. Якщо раніше деякі школи пояснювали відсутність у програмі певних дисциплін неможливістю винайняти спеціаліста через брак бюджетних коштів (автора та його однокласників свого часу подібним чином обділили такими дисциплінами, як інформатика та креслення), то тепер пеняти на міськвно вже не вийде. Варто відзначити і той факт, що директора за задумом Гриневич та компанії мають обирати на конкурсній основі, і займати свою посаду він зможе не більше ніж десять років поспіль.

***

Насправді це лише початок аналізу, який зачепив тільки верхівку айсбергу. Але вже зараз оптимістичний в цілому проект нової української школи доводить, що вчитися ніколи не пізно. Так, навіть для тих, хто створює навчальні програми.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець

Новий Закон про освіту: переваги і недоліки
Автор:
Володимир Бахрушин
Опубліковано
19.10.2016

Нещодавно Верховна Рада України ухвалила у першому читанні проект нового Закону України «Про освіту». Його метою є приведення законодавства про освіту у відповідність до існуючих економічних і соціальних реалій, створення передумов для зупинення деградації і поступового переходу до розвитку української освіти на засадах, притаманних розвиненим країнам сучасного світу.

Чинний Закон України «Про освіту» був прийнятий ще Верховною Радою УРСР 23.05.1991 р. Незважаючи на те, що цей Закон містив низку прогресивних для свого часу норм, він був розрахований на реалізацію в умовах радянської планової і жорстко централізованої системи управління. Він неявно передбачав наявність органів влади, зокрема ЦК КПРС та ЦК КПУ, діяльність яких не регулюється Законами, а повноваження нічим не обмежені. Їх зникнення через декілька місяців після прийняття Закону разом з економічною кризою 1990-х рр. призвело до того, що система освіти позбавилася не тільки ідеологічного тиску, але і більшості інших механізмів зовнішнього контролю і почала все більше і більше ізолюватися від суспільства. Наслідком є те, що сьогодні вона значною мірою працює сама на себе, відірвана від потреб суспільства та економіки, сама ставить собі цілі і сама оцінює їх досягнення та ефективність своєї роботи.

В чинному Законі відсутні суттєві елементи, притаманні будь-якій працездатній системі управління. Зокрема, зовнішнє оцінювання поточного стану освіти за об’єктивною системою індикаторів, зворотні зв’язки між різними її складовими тощо. Україна майже не бере участі в міжнародних порівняльних дослідженнях якості освіти та рейтингах, а наявні окремі результати таких досліджень не мають офіційного визнання. Закон передбачає надмірну централізацію управління освітою, в ньому немає розмежування відповідальності органів управління освітою, немає чіткого визначення повноважень цих органів тощо. 23.03.1996 була прийнята нова редакція цього Закону, яка тим не менш зберігає значну частину його концептуальних недоліків. Крім того, вона не повною мірою відповідає прийнятій трохи пізніше Конституції України.

Наведу лише декілька прикладів проблем, створюваних чинним Законом про освіту. Він передбачає (стаття 12) існування двох центральних органів виконавчої влади, один з яких забезпечує формування державної політики у сфері освіти, а іншій – реалізує державну політику у сфері освіти. Ідея відокремлення таких повноважень існувала на межі 1980-1990-х років. Але ніколи за 25 років чинності цього Закону таких двох ЦОВВ в Україні не існувало. Закон передбачає (стаття 12.1), що першій з цих ЦОВВ встановлює державні стандарти знань з кожного предмета. Акцент на стандарти знань не відповідає сучасним світовим практикам, які приділяють головну увагу вмінню використовувати знання на практиці і регламентують компетентності здобувачів освіти. Компетентності є ширшим поняттям, яке включає не тільки знання, але і вміння, навички тощо. А головне – здатність використовувати все це на практиці, нестача якої в багатьох випускників є традиційно слабким місцем української освіти.

Відповідно до статті 12.2 чинного Закону іншій ЦОВВ здійснює планові заходи державного нагляду (контролю) в системі загальноосвітньої, професійно-технічної та вищої освіти. Насправді, з квітня 2011 р. цим займається Державна інспекція навчальних закладів, яка теж має статус центрального органу виконавчої влади, але її повноваження як такого органу, всупереч статті 19 Конституції, не визначені жодним Законом України. Також ця стаття Закону передбачає, що зазначений ЦОВВ, який реалізує державну політику у сфері освіти, має здійснювати керівництво державними навчальними закладами. Таке повноваження суперечить головним ідеям реформи державного управління і перешкоджає реформуванню української освіти. 

Важливим негативним фактором є низький рівень витрат на освіту, який ілюструють наведені діаграми.

Рис. 1. Витрати на освіту в деяких країнах у 2012-2013 р. у розрахунку на учня (студента), дол. США (за ПКС). За даними Інституту статистики ЮНЕСКО: http://data.uis.unesco.org/index.aspx?queryid=181&lang=en# 

За всіма рівнями освіти ми маємо набагато гірші абсолютні показники фінансування, ніж інші європейські країни. Слід додати, що якщо брати витрати в реальних доларах, а не за паритетом купівельної спроможності, то відставання України від інших країн буде ще більшим. Наприклад, на одного студента 6, 7 рівнів вищої освіти Україна у 2012 – 2013 р. витрачала 1600 – 1800 $ на рік, а Швейцарія – майже 33000 $ на рік. Наслідком низького фінансування є відтік кваліфікованих фахівців, моральне і фізичне старіння матеріальної бази та поступове погіршення кадрового та іншого ресурсного забезпечення освіти.

Невідповідність законодавства новим політичним та соціально-економічним реаліям, а також хронічне недофінансування освіти значною мірою зумовили її деградацію протягом останніх 25 років. Одним з наслідків стало поширення відірваних від життя, але зручних для управлінців формальних показників. Реальна робота все більшою мірою підміняється красивою звітністю і паперотворчістю. «Нормальним» явищем стали академічний плагіат, фальсифікація результатів досліджень та інші прояви академічної недоброчесності. Негативні процеси особливо посилилися останнім часом через накопичення критичної кількості проблем, економічну кризу, демографічні зміни, наростання суперечностей між освітнім законодавством і реформами, що відбуваються в інших сферах (децентралізація, дерегуляція, державне управління тощо), а також через глобалізацію ринку освітніх послуг і швидкий розвиток нових технологій.

Погіршення якості освіти все більше впливає на якість кадрового забезпечення державного управління, інших сфер діяльності і галузей економіки. Україна поступово втрачає здатність розробляти і використовувати сучасні техніку і технології, що перетворює питання якості освіти на стратегічну проблему національної безпеки. Саме тому надзвичайно актуальним є якнайшвидше прийняття такого нового Закону України «Про освіту», який би відповідав потребам розвитку суспільства, усував наявні правові колізії і надавав можливість зупинити негативні процеси в українській освіті. 

Законопроект № 3191-д від 04.04.2016 загалом відповідає зазначеним потребам. Він зберігає основні гарантії здобувачів освіти і освітян, передбачені Конституцією України та чинним Законом України «Про освіту». Наведу невеликий перелік проблем, які, на відміну від чинного Закону, він вирішує:

1. Передбачена більш чітка і збалансована система управління освітою, яка надає більш сучасне бачення основних завдань і інструментів державного регулювання у сфері освіти, значно підвищує автономію закладів освіти, прозорість і відкритість їх діяльності. Також визначено систему управління закладами освіти, чого немає в чинному Законі. Усунено суперечності Конституції України стосовно повноважень окремих органів виконавчої влади. Визначено правовий статус, права і обов’язки засновника закладу освіти (статті 24, 25), чого немає у чинному Законі і що створює принципову можливість відмовлення від прямого управління ними з боку органів державної влади і місцевого самоврядування. Передбачено громадський нагляд за діяльністю закладу освіти (стаття 29).

2. Значною мірою усунено відмінність законодавчих норм стосовно закладів освіти різних форм власності, яка суперечила статтям 13 та 116 Конституції України щодо рівності форм власності перед Законом та забезпечення рівних умов розвитку всіх форм власності.

3. Сформульовано норми щодо створення цілісної системи забезпечення якості освіти. Зокрема, переглянуто зміст і функції стандартів освіти, визначено загальні вимоги до освітніх програм, ліцензування освітньої діяльності, акредитації освітніх програм, інституційного аудиту закладів освіти, систем внутрішнього і зовнішнього забезпечення якості, зовнішнього незалежного оцінювання результатів навчання, атестації та сертифікації педагогічних працівників, передбачено державний і громадський нагляд в освіті та визначено повноваження органів, що його здійснюють.

4. Передбачено можливість офіційного визнання результатів неформальної та інформальної освіти, суттєво розширено перелік можливих форм здобуття освіти, у тому числі сучасних, що краще забезпечує доступ громадян до якісної освіти (статті 9, 10). Закріплено право здобувачів і батьків на вільний вибір закладів освіти, видів і форм здобуття освіти (статті 53, 55).

5. Запроваджено норми про забезпечення територіальної доступності повної загальної середньої освіти, освіти осіб з особливими освітніми потребами та інклюзивного навчання, що є принципово важливим з погляду виконання міжнародних зобов’язань України у сфері захисту прав громадян (статті 13, 18, 19).

6. Запроваджено поняття освіти дорослих, що є ширшим за післядипломну освіту, яку згадує чинний Закон і принципово важливим для забезпечення можливостей громадян адаптуватися до швидких змін, що відбуваються у сучасному світі, протягом всього життя (стаття 17).

7. Передбачено окремі норми стосовно спеціалізованої освіти мистецького, спортивного, військового чи наукового спрямування, а також педагогічної освіти, що дає змогу краще враховувати їх особливості у підзаконних нормативних документах (статті 20, 21).

8. Гарантовано академічну, організаційну, кадрову та фінансову автономію закладів освіти у межах, визначених спеціальними Законами. Визначено можливі варіанти їх статусу, як суб’єктів господарювання, що є необхідною передумовою такої автономії (статті 22, 23).

9. Сформульовано вимоги щодо відкритості та прозорості у діяльності закладу освіти. Зокрема, це стосується забезпечення відкритого доступу до визначених Законом інформації та документів, оприлюднення кошторису і звітів про надходження та використання всіх отриманих коштів (стаття 30).

10. Визначено головні риси та основні складові Національної системи кваліфікацій, сумісної з Європейською рамкою кваліфікацій (статті 34 – 39). Це є принципово важливим для створення ефективних зв’язків між освітою (насамперед, професійною та вищою) і ринком праці.

11. Сформульовано поняття академічної доброчесності, основні види її порушення та відповідальність здобувачів освіти, педагогічних та науково-педагогічних працівників за її порушення (стаття 42).

12. Передбачено більш послідовну і диверсифіковану систему фінансування освіти, збільшення автономії закладів освіти у фінансовій та господарської діяльності (розділ X) з одночасним суттєвим підвищенням відкритості і прозорості цієї діяльності.